Інтерв'ю із Ольгою Чувеєвою, керівником з регіонального розвитку ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада».

  • -Якою ти була в дитинстві?

Я була дуже активною дитиною і щез дитинства вміла постояти за себе та дати здачу кривдникам. Тому синці та постійно збиті лікті і коліна – це саме про мене.

  • -Розкажи про випадок із дитинства, що характеризує тебе?

Коли мені було 4 роки, я разом із братом, який до речі на 7 років за мене старший, гуляли у дворі. І старші хлопці зламали моє дитяче відеречко. Звісно без сліз не обійшлося. А брат, як справжній джентльмен, кинувся захищати маленьку леді. На жаль, сили були нерівними, тому брату добряче дісталося. Але коли я зрозуміла, що брат в небезпеці, впустила в хід маленькі гострі зубки. Кривдник завмер від болю, а ми з братом скоріш чкурнули до рідної квартири. Ввечері батьки противника прийшли жалітися на бойові травми сина, але наші з братом батьки, на щастя, вияснили ситуацію. Зауваживши, що віднині будуть впевнені, що я зумію постояти за себе і в дорослому житті.

  • -Як навчалася в школі?

Я навчалася в школі №5. Першою вчителькою була Павлюк Тетяна Володимирівна. Вона добра людина і чудова вчителька. Я дуже вдячна їй за життєві уроки. Саме вона навчала нас поважати та цінувати працю кожної людини, адже немає різниці яку посаду очолює особа, головне – завжди залишатися людиною. Мабуть, лише через те, що у нас була така вчителька, було бажання ходити в школу та вчитися.

  • -Розкажи, будь ласка, за університетське життя

Після закінчення школи поступила в УНУС, тоді це ще був Уманський Аграрний Університет. Навчалася на факультеті економіки та підприємництва. Університетське життя було насиченим та яскравим. На третьому курсі не впустила змоги побувати закордоном. Разом з одногрупниками ми їздили в Англію на роботу. Там і здобула свій перший практичний досвід в сільськогосподарській сфері.

  • -Як попала на роботу в компанію АВМ/ВАР/Дикун? Яка посада була спочатку?

Коли синок пішов у дитячий садочок, я зрозуміла, що дещо засиділася. Мені хотілося рухатися вперед та розвиватися, тому я активно почала пошук роботи. Я неодноразово чула від друзів та знайомих про розвиток компанії Dykun, тому вирішила попасти абищо. Надсилала безліч резюме, а потім вирішила зателефонувати, і випадково потрапила у копитну бригаду компанії Асоціації виробників молока (АВМ). Сказала, що хочу на роботу. Далі – прийшла на співбесіду. І уже 1 липня 2013 я працювала в компанії на посаді координатора Асоціації виробників молока.

  • -Розкажи про роботу в АВМ

Чи було мені складно? Ні. Мені було дуже цікаво. Я непосидюча, мені хотілося працювати. АВМ – це те що було мені потрібно, адже життя в Асоціації активно бурлить.

  • -Розкажи про підняття по кар’єрних сходах?

У 2014 році був започаткований проект ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада» (ВАР). І в кінці 2015 року мені запропонували перейти в дану Раду на посаду керівника проекту. Я вагалася, адже розуміла, що на мене чекатиме великий обсяг роботи. Проте зрештою погодилася, адже бути першопроходцем – це те, про що я завжди мріяла.

  • -Як все починалося?

ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада» розпочалася із роботи трьох людей – мене та двох менеджерів по роботі з клієнтами. У нас було 30 господарств. Ми організовували та брали участь у подіях, проводили десятки зустрічей щотижня.

  • -Що дала тобі робота в компанії ВАР?

Я постійно спілкуюся з людьми, які мають доступ до унікальної та надзвичайно важливої інформації. Ти можеш бути впевнений, що ця інформацію правдива і ніким не перекручена. Тобто ти стаєш однієї з перших, хто дізнається про новини.

Також мені дуже подобається спілкуватися із членами ВАР. Різні люди мають різні погляди і думка кожного цікава, своєрідна і неповторна. До того ж, наші стосунки із членами ВАР дійшли такого рівня, що я із легкістю можу зателефонувати і сказати «Іван Івановичу, у мене певні складнощі, я не розумію як це нараховується. Поясність, будь ласка». І аграрій із легкістю це пояснить. Цікаво те, що він може розкрити такі секрети та підводні камені про які ти і не здогадувалася. Я отримую величезне задоволення від того, що спілкуюсь з такими мудрими людьми.

Також спілкування з міжнародними експертами – приємний бонус у роботі. Адже це можливість перейняти іноземний досвід, вдосконалити знання іноземної мови, можливість самовдосконалитися.

  • -Коли втомлюєшся, що чи хто надихає рухатися далі?

Коли я фізично втомлена мені потрібен сон. А от коли морально втомлена – для мене найкращий спосіб відпочити просто йти вперед. О 7 годині ранку я виходжу з дому і йду на роботу. Відстань від дому до роботи займає 1 годину. За цей час я проходжу 5 км. І встигаю привести до ладу свої думки та тримати в тонусі свій фізичний стан. Ходьба - це найкращий спосіб релаксації, як на мене.

  • -Хто для тебе є прикладом?

Колись свого часу у мене була людина, на яку я рівнялась. Тоді мені було 16 років. Але пройшов час, я подорослішала і зрозуміла, що не потрібно себе порівнювати з іншою людиною. Варто лише порівнювати себе теперішню із тою, що була раніше, рік чи декілька років назад. Якщо ти порівнюєш себе з кимось, то знаходиш у себе масу недоліків і в тебе починає розвивається величезна кількість комплексів, псується настрій на нерви. А це нікому не потрібно. Тому ідеалу у мене немає. А щодо прикладу – я завжди ставлюся із пошаною до людей, які попри певні фізичні обмеження, не здаються, а шукають вихід із ситуацій, якими б проблемними вони не здавалася.

  • -Якій твій девіз по життю?

Не здаватися.

  • -Що хотіла б порадити колегам?

Завжди рухайтеся далі.

Вхід або реєстрація

×